Новомосковськ

Місто на САМАРІ

Рейдерство по-новомосковськи, або Як залізти в кишеню кожному новомосковцю

Рейдерство по-новомосковськи, або Як залізти в кишеню кожному новомосковцю

15 ноября 2012 0 Comments

Початком цього матеріалу стали зовсім невинні дрібниці, на зразок того, що квартальним не дають паперу чи канцтоварів. Але кожне поставлене питання можливим винуватцям незабезпеченості роботи квартальних давало зрозуміти, що ця проблема  навіть не верхівка айсбергу, а сніжника на його кінчику. Невинна і, на перший погляд, проста проблема, яка могла вирішитись коротким поясненням, переросла в історію з незаконним відчуженням комунального майна, арештом рахунків виконкому та  чудернацькими схемами, у яких, схоже, протягом кількох років отримували свою користь усі, крім територіальної громади міста.


Заарештовані рахунки виконавчого комітету Новомосковської міської ради

Відповіддю на питання, чому квартальні не отримують канцтоварів, було – заарештовані рахунки виконкому Новомосковської міської ради.
Як виявилось, рахунки заарештовані Державною виконавчою службою за позовом приватної особи Дмитра Демченка про повернення помилково перерахованих коштів банком «Кредит-Дніпро».

Ці кошти начебто були сплачені за оренду комунального майна на рахунки Новомосковської міської ради. Арешт накладений на рахунки виконкому, тому що за рішенням сесії від 2007 року виконком є розпорядником комунального майна.

Але, як виявилось, три роки тому, комунальне майно було продане без відома міської ради іншому власнику – Дмитру Демченку. Орендарі цього майна (банк «Кредит-Дніпро») продовжували сплачувати кошти до міської ради, бо новий власник не дав про себе знати ані орендарям, ані попередньому власнику – територіальній громаді в особі міської ради. І от зараз, за три роки, новий власник вимагає коштів за оренду цього майна.

Виникає питання, чому новий власник приміщення вимагає кошти не з банку-орендаря, а з міської ради-орендодавця?  Чому новий власник приміщення три роки не заявляв про своє право на власність і, відповідно, на надходження від оренди приміщень? Є припущення, що справа в тому, що 3 роки – це термін позовної давності. Саме протягом трьох років з дати проведення сумнівної оборудки можна звернутись до суду та анулювати незаконну угоду.

Отже, ми вирішили з’ясувати, як відбулось таким чином, що міська рада не знала, що нерухомість територіальної громади продана, і при цьому громада ще й винна близько півмільйона гривень. Ретроспективне вивчення привело нас у 2005 рік.

 

Початок і створення схеми виведення комунального майна з власності територіальної громади

У нашому розпорядженні є лише певна кількість документів, які можуть допомогти з’ясувати істинне положення справ. Оскільки у зв’язку з кримінальною справою проти колишнього міського голови Новомосковська Віктора Літвіщенка документи з 2006 по 2010 роки вилучені прокуратурою.
Нагадаємо, Віктор Літвіщенко звинувачувався по двох статтях Кримінального Кодексу України: ч.1 ст. 364 — Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища, та ч.3 ст.365 — Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Але з відкритих джерел теж можна з’ясувати багато промовистих фактів.

У 2005 році рішенням сесії Новомосковської міської ради (№ 502 від 12.01.2005) було створене Управління комунальної власності зі статусом юридичної особи.  Тобто це Управління мало самостійний баланс, рахунки і печатку.

Цим же рішенням сесії на баланс Управління було передане майно, що знаходилось на балансі комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання» (КП ЖЕО) та СКУ «Трубник».

Менше з тим, у Єдиному державному реєстрі є відомості про те, що Управління комунальної власності було зареєстроване 10 лютого 2005 року, а ліквідоване – 6 березня 2006 року.

Тобто протягом року існувало Управління, на балансі якого знаходилось комунальне майно та яке мало укласти додаткові договори оренди з тими орендарями, які працювали з попередніми балансоутримувачами – КП ЖЕО та СКУ «Трубник».

Ми так детально розглядаємо цей момент, оскільки саме в цей час КП ЖЕО стало боржником перед різними постачальниками комунальних послуг – «Новомосковськтеплоенерго», «Укрліфт» та іншими.

Оскільки КП ЖЕО не мало можливості сплати борг, за позовом  «Новомосковськтеплоенерго» був накладений арешт на майно, що знаходилось у підприємства на балансі. Державна виконавча служба (ДВС) провела опис майна і наклала на нього арешт для примусового відчуження та покриття боргу.

Тут ми маємо кілька питань, на які не можемо дати однозначної відповіді у рамках журналістського розслідування:

— Якщо майно КП ЖЕО було передане на баланс Управління комунальних підприємств, яке в цей же час і виступало в ролі орендодавця, то чому Державна виконавча служба визнає це майно, як таке, що знаходиться на балансі КП ЖЕО?

— Чому власність територіальної громади визнається власністю КП ЖЕО, якщо воно лише знаходиться у нього на праві оперативного управління?

— Чому Новомосковська міська рада не покриває борг КП ЖЄО в інший спосіб, наприклад, за рахунок продажу одного з об’єктів комунальної власності за рішенням сесії?

— Чому Новомосковська міська рада не приймає рішення, за яким забороняє банкрутство для КП ЖЕО?

З таким же успіхом міг бути заарештований і житловий будинок, який знаходиться на балансі КП ЖЕО, але є у приватній спільній власності мешканців будинку. Навіть не хочеться пропонувати новомосковцям уявити ситуацію, коли виявляється, що власником їх квартири виявляється зовсім інша особа, тому що їх ЖЕО комусь заборгувало.

Менше з тим, у 2006 році Господарський суд Дніпропетровської області виносить рішення про стягнення коштів з КП ЖЕО на користь юридичних осіб-постачальників комунальних послуг у сумі майже 4 мільйони гривень (3905741, 73 грн). А Державна виконавча служба накладає арешт на майно боржника, що знаходиться у нього на балансі, щоб виставити його на публічні торги і погасити борг (26 об’єктів комунальної власності).

 

Бездіяльність мера Літвіщенка?

Здавалось би, що в цей час має робити діючий на той час мер Літвіщенко?

Віктор Літвіщенко подає клопотання про  заборону  проведення публічних торгів. Депутат міської ради О. Підодня також звертається з позовною заявою до ДВС про звільнення майна з-під арешту.

Але дивним чином Літвіщенко потім відкликає своє клопотання, а позовна заява Підодні залишається без розгляду.

Такий нелогічний з точки зору захисту комунального майна крок може виглядати логічним з точки зору власного захисту. Якщо мер намагався довести неправомірність рішення суду про визнання комунального майна забезпеченням по позову щодо боргу, то йому уже начебто не можуть інкримінувати службову недбалість.

Чому потім він подає заяву про те, що необхідність у знятті арешту з майна відпала і чому це не вважається злочинною бездіяльністю, теж питання до правоохоронних органів.

У 2006 році Господарський суд Дніпропетровської області  виносить два рішення, згідно з якими з переліку заарештованого майна звільняється два об’єкти комунальної власності.

Тоді рішенням суду було встановлено, що арешт може бути накладений на майно, яке належить боржнику на праві власності, а не на праві оперативного управління, тобто просто знаходиться на балансі, як це  відбувається з КП ЖЕО.

Крім цього, вказано, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи.

Для кращого розуміння ситуації наведемо такий приклад. Людина, яка створила підприємство, не повинна відповідати своєю власною квартирою за борги підприємства. У такому випадку арешт накладається на майно, яке є у власності підприємства, а не у власності фізичної особи.

Але у травні 2007 року Державна виконавча служба знову накладає арешт на комунальне майно по боргах КП ЖЕО, тільки уже не на 26 об’єктів, а на 121.

У квітні 2010 року з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звертається помічник депутата Новомосковської міської ради Сергія Мороза Іван Іванко. Суть позову – у визнанні дій ДВС про арешт комунального майна у 2006 і 2007 році неправомірними.

В обґрунтуванні позову сказано, що саме територіальна громада Новомосковська в особі Новомосковської міської ради є власником арештованого майна. Отже, це майно не може бути заарештоване і примусово продане за борги КП ЖЕО.

Відповідачем у цій справі є Відділ ДВС Новомосковського міськрайонного управління юстиції, а третьою стороною виступає Новомосковська міська рада.

Суд починає провадження у справі, але не задовольняє позов, незважаючи на пояснення Новомосковської міської ради і підтримку нею позовних вимог, не беручи до уваги попередню судову практику, за якою з-під арешту уже були звільнені 2 об’єкти власності територіальної громади.
Позивач І. Іванко подає позов до другої інстанції, тобто до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

 

Розрахунок з далеким прицілом

І тут з’являється новий виток справи. У 2012 році з’ясовується, що три роки тому, у 2009 році, були таки проведені публічні торги заарештованого майна для покриття боргів КП ЖЕО.

Згідно з законом торги проводяться за оціночною вартістю майна і з кожним наступним раундом торгів, за відсутності покупця, ціна знижується, але не менше ніж до 50 % оціночної вартості.

За нашою інформацією, коли ціна була знижена до максимально можливої, з’явилась компанія ТОВ «Алді Машгруп», яка викупила ці приміщення.
Потім «Алді Машгруп» продала ці приміщення третім особам, а сама компанія після продажу цих об’єктів стала банкрутом (06.09.2010).

Цікаво, що за КВЕД у «Алді машгруп» основним видом діяльності була  «Інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва». Тобто можна припустити, що компанія була створена саме для проведення фінансової оборудки з комунальним майном.

Компанія була визнана банкрутом за позовом до Господарського суду Дніпропетровської області від ТОВ «Адвокатське бюро РІТОР-ВТ». Підставою для початку процедури банкрутства була заборгованість перед «Адвокатським бюро РІТОР-ВТ» у розмірі 25 тисяч гривень.

Зверніть увагу, компанія викуповує велику кількість об’єктів комунальної власності у 2009 році, а уже в квітні 2010 року є рішення суду, за яким «Алді машгруп» визнається банкрутом за борг у 25 тисяч гривень перед адвокатами.

Схема виконана на відмінно: приміщення викуплені за явно не ринковою ціною за борги, що не доведені, перепродані третім особам, а сама компанія стала банкрутом.

 

Комунальне майно в подарунок

Нагадаємо, що продаж приміщень, які належали територіальній громаді відбувся 2009 року за борги КП ЖЕО через арешт виконавчої служби. Протягом цих трьох років про продаж не знав ні власник приміщень (територіальна громада в особі Новомосковської міськради), ні, що важливо, орендарі приміщень.

Тобто орендарі продовжували сплачувати орендну платню, яка до того ж систематично зростала. Але у 2012 році про себе дав знати новий власник, який звернувся до міської ради про повернення йому коштів.

Тут варто повернутись до початку статті, у якій мова йде про арешт рахунків виконавчого комітету Новомосковської міської ради.

Майно територіальної громади було продане на публічних торгах за борги КП ЖЕО. А через 3 роки новий власник Демченко Дмитро Олександрович звернувся з позовною заявою про те, що орендну платню треба сплатити йому як новому власнику, а не до міського бюджету.

У випадку з позовом фізичної особи Демченка Дмитра Олександровича, який заявляє про право власності на приміщення банку «Кредит-Дніпро» є додатковий нюанс у цій справі.

Приміщення було викуплене ним на торгах за 400 тисяч гривень. При цьому сума щомісячної оренди складає 45 тисяч гривень. Постає питання, чому, наприклад, участь у публічних торгах не взяв банк «Кредит-Дніпро», адже можна було у власність отримати приміщення за ціною менше ніж року оренди?

Можливо, торги були не надто публічні? Або банку «Кредит-Дніпро» з якоїсь причини було вигідно не брати участь у торгах?

Але якщо припустити, що власник «Кредит-Дніпро» пов’я-заний з начебто новим власником приміщення, то все стає зрозуміло.

До того ж підвищення орендної платні могло бути вигідним й орендарю, якщо він заздалегідь знав, що вимагатиме повернення коштів з бюджету.

Новий власник не повідомляє ні орендарів, ні міську раду про своє існування протягом трьох років. За три роки звертається з позовом про повернення тих коштів, яких сплачував орендар. Таким чином, якщо припущення про зв’язок банку і нового власника правильні, то вони в результаті цієї схеми отримали приміщення за неринковою ціною: 400 тисяч гривень з публічних торгів проти 3 мільйонів ринкової вартості. А потім, за три роки, вирішили повернути сплачену оренду. Таким чином, приміщення у власність потрапляє безкоштовно. Чотириста тисяч, сплачені на торгах, легко перекриваються майже пів мільйоном гривень повернених за оренду коштів.

Але це лише наше припущення, бо документально підтвердити прямі стосунки власників банку «Кредит-Дніпро» і Дмитра Олександровича Демченка ми поки що не змогли.

Точно відомо, що Дмитро Демченко за позовом до Господарського суду Дніпропетровської області до виконавчого комітету Новомосковської міської ради вимагає стягнути 488 013 грн 92 коп. і отримує рішення про сплату всієї суми коштів, у тому числі 20 тисяч гривень послуг адвоката.

Паралельно, у 2011 році,  Новомосковська міська рада в особі мера Сергія Мороза звертається із зустрічним позовом про визнання публічних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто з власності Демченка.

Міська рада наголошує, що комунальне майно належить територіальній громаді, а у комунального підприємства (у нашому випадку КП ЖЕО) знаходилось лише на праві оперативного управління. Право власності є пріоритетним перед будь-якими іншими правами, у  тому числі перед правом управління.

Виконавча служба, наклавши арешт на майно, що було на балансі, порушила правило комунальної власності. Адже ані територіальна громада, ані міська рада своїм рішенням сесії такої згоди не надавали.

Крім цього, є судова практика, згідно з якою уже були винесені рішення суду про те, що майно належить громаді і не може бути відчужене за борги комунального підприємства.

Цікаво, що у листопаді 2011 року суд не прийняв заяву одразу через ненадання доказів того, що копія позовної заяви надіслана третій особі –
Новомосковському БТІ.

Буквально за тиждень після того, як докази того, що матеріали до БТІ надіслані, у грудні 2011 року, суд повернув позов через несплату судового збору, хоча міська рада просила звільнити від нього, бо позов був поданий із суспільних потреб.

Повернення позовів або їх нерозгляд через несуттєві моменти є показовим у цих справах.

І уже в травні 2012 ДВС накладає арешт на рахунки виконавчого комітету Новомосковської міської ради.

Міська рада подає скаргу на дії державного виконавця до Господарського суду Дніпропетровської області. По-перше, арешт рахунків місцевих бюджетів може здійснювати лише Державна казначейська служба України, по-друге, кошти можуть списуватись тільки з тих рахунків, на які вони надходили, а за оренду комунального майна кошти йдуть до місцевого бюджету плюс ПДВ йде до державного бюджету, а не на рахунки виконкому.
Отже, на даний момент ситуація складається таким чином, що Новомосковська міська рада, якби й хотіла сплатити кошти, то не могла б. Хоча, в принципі, платити немає підстав.

Рейдерська схема в Новомосковську

Зрештою, попереднім висновком цього матеріалу може бути лише фіксація того, що комунальне майно було виведене із власності територіальної громади шляхом реалізації рейдерських схем.

Під рейдерством, незважаючи на те, що у цього поняття немає єдиного і тим більше академічного визначення, ми розуміємо реалізацію схеми з незаконного відчуження майна, коли легалізація неправомірних рішень відбувається через судові рішення.

Але, як будь-яка схема, ця має свої недоліки і порожні ланки. Крім того, у цьому матеріалі ми не торкнулись питання, хто всі ці люди, які реалізовували схеми? Адже за кожною юридичною особою стоїть реальна людина. Цілком можливо, що ми продовжимо досліджувати цю тему і, безумовно, розкажемо нашим читачам про тих, хто за цим стоїть. Отже, зараз ми можемо сказати напевно лише про те, що шанс повернути майно у власність територіальної громади є.

Новомосковська міська рада в особі мера Сергія Мороза оскаржує арешт рахунків і вживає заходів з повернення майна у власність територіальної громади. Сподіваємось, що мешканці міста з нашого матеріалу зрозуміють, що у місті є набагато серйозніша проблема, ніж відсутність канцтоварів у квартальних. До кишень новомосковців нахабно залізли, продавши їх майно у незаконний спосіб, а тепер намагаються витягти ще півмільйона гривень.

 

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Previous Post

Next Post