Новомосковськ

Місто на САМАРІ

Культурний шок: дитсадок і музей на вістрі проблеми

Культурний шок: дитсадок і музей на вістрі проблеми

21 февраля 2013 0 Comments

У Новомосковську конфліктними стали одразу дві установи, які мають забезпечити розвиток: культурний і педагогічний.

Як найчастіше буває, у корені проблем – люди та їх особисті стосунки з іншими. На жаль, цей конфлікт зачіпає багато інших людей, які страждають безневинно.
Через спротив волі громади та ініціативі Президента очільника спортивного клубу «Байпас» діти Новомосковська не можуть отримати новий дитячий садок.

Через власну конфліктність та небажання іти в ногу з часом екс-керівника музею Новомосковська Анатолія Кондратюка музей не розвивався як центр культурного життя міста та простір діалогу. Як наслідок місто не могло повною мірою скористатись усіма скарбами музею.

У  чому суть проблем і які шлях їх вирішення – у нашому матеріалі.

Музейний простір як культурологічна категорія

Новомосковськ якимось дивовижним чином віддзеркалює в своєму житті глобальні тенденції. При чому це стосується практично всіх аспектів життя: політичного, суспільного і навіть культурного. Так сталось і з новомосковським музеєм.

Дивним чином у часі збіглись кадрові проблеми у столичних музеях, у Росії та у Новомосковську.

Уже колишній міністр культури Михайло Кулиняк говорив, що музеї повинні навчитись самостійно заробляти гроші. При цьому він сам причетний до «музейних скандалів». Саме за час його роботи на посаду директора Лаврського музею була призначена Влада Прокаєва, відома своїми відвертими фотосесіями.

У  Національному художньому музеї, взагалі, розгорілась запекла боротьба за посаду директора, яку вдалось частково загасити, скликавши Музейну раду та призначивши третю особу. Більше про це Михайло Кулиняк розповів в інтерв’ю одному із інформаційних ресурсів.

У Росії розгортається конфлікт навколо крісла директора музею-заповідника Кіжи. Керівником став колишній губернатор Республіки Карелія Андрій Нелідов. Новим призначенням Міністра культури Росії незадоволені ні працівники музею, ні навіть вороги колишнього директора.

І музейні працівники Кіжи, щоб вирішити проблемну ситуацію, написали листа Путіну, зібравши під ним 150 підписів колег.

Історія з ситуацією в Новомосковському музеї теж вийшла на сторінки газет через відкритий лист. Через географічно-демографічні характеристики нашого міста і масштаб звернень менший, ніж у наведених вище випадках. Листи у Новомосковську пишуть нардепам, а звинувачують у проблемі – начальника управління культури.

Уже колишній директор Новомосковського музею історії та краєзнавства ім. Петра Калнишевського   Анатолій Кондратюк написав заяву про звільнення 26 грудня 2012 року, а в лютому вирішив, що все-таки дарма він пішов з роботи і написав відкритого листа до нардепа Солошенка, який розміщений у новомосковських газетах.

Так з простої історії про закінчення роботи, до речі, уже 63-річного пенсіонера, виникла ситуація, яка створила певне коло питань: як розвивається музей, яке має бути майбутнє музею, які його функції врешті-решт?

Щодо ситуації зі звільненням екс-директора, то ми теж спробували її прояснити, дізнавшись точку зору іншої сторони – начальника управління культури Віктора Шаликіна.

При цьому варто відзначити, що вихід проблеми музейного розвитку у публічну площину, напевно, є  не конфліктним питанням, а поштовхом до серйозної дискусії фахівців та мешканців міста. Зрештою, перипетії з посадами, зазвичай, є минущими. Набагато більш важливо розпочати публічну розмову про те, яку роль може відігравати музей у житті Новомосковська.

Отже, ми не будемо повністю наводити відкритий лист Анатолія Кондратюка, лише коротко перекажемо зміст його звернення.

Колишній директор музею описав свої досягнення за три роки на цій посаді. Серед них: інвентаризація основного фонду, цінні колекції для закладу через особисте знайомство, збільшення прибутку музею, ремонти приміщень, добір професійного персоналу.

Але з часом терпець Анатолія Кондратюка увірвався і останньої краплею стало прибирання снігу. «Последнее событие, после которого лопнуло мое терпение, – это принуждение чистить крышу от снега работниками музея 25 декабря 2012 года. На это я пойти не мог из-за необходимости соблюдения техники безопасности», — написав директор у листі (цитата подана мовою оригіналу – прим. ред.).

Таким чином, сніг і бурульки стали останньою краплею, яка не лише переповнила чашу терпіння директора, а закінчила його кар’єру.

При чому в тому, що Анатолій Кондратюк написав заяву про звільнення винні всі – від начальника управління культури Віктора Шаликіна, до секретаря міської ради Бориса Мазура та мера Сергія Мороза.

Більше за все, очевидно, винен Віктор Шаликін, який вимагав від директора роботи. Просто роботи.

Зрештою, ми звернулись по коментар до самого Віктора Шаликіна, бо позиція Анатолія Кондратюка викладена в листі цілком ясно.

За словами начальника управління культури Віктора Шаликіна, зміна людини на посаді директора назрівала давно. Серед основних причин: застарілі методі в роботі та особиста конфліктність екс-директора.

«Колишній директор – дуже конфліктна людина. Від цього потерпали і працівники музею, і всі, хто з ним стикався в робочих моментах. Через те, що він не міг знайти спільної мови з працівниками, пішов з роботи зберігач фондів, завідуюча філією», — розповідає Шаликін.

«Крім того, Анатолій Кондратюк просто не міг уже відповідати на виклики сьогодення. Наприклад,  та експозиція, яку він зробив до Дня соборності, варта лише шкільної виставки 70-х років минулого століття», — додав начальник управління культури.

Також Віктор Шаликін вважає, що всі заслуги, про які колишній директор написав у відкритому листі, — це його прямі посадові обов’язки.

«Він просто виконував свої обов’язки, а не робив чогось надприродного. Так, коли він прийшов на роботу, в музеї за штатним розкладом працювала 1 одна людина. Потім нам вдалось збільшити штат до 7,5 осіб. Але в цьому заслуга всієї команди. Більше того, він дуже марнославна людина. Але люди на таких посадах, мають бути в тіні. На виду повинні бути художники, митці, артисти, ті – хто створює культуру, а не чиновники від культури. Шкода, що він цього не розуміє», — вважає Віктор Петрович.

«Збільшення надходжень коштів до музею – це теж робота всіє команди виконкома. Саме завдяки співпраці з управлінням освіти, ми організовуємо систематичні екскурсії школярів, і це теж заслуга спільної роботи, а не одного директора», — підкреслює він.

Але найбільш нас вразив той факт, що людина, яка так активно непокоїться через дотримання правил безпеки, прямо нехтувала елементарною обережністю.

Після того, як директор був звільнений і управління культури обстежувало приміщення музею, виявилось, що у підвалі знаходяться снаряди часів Другої світової війни.

«Коли ми почали наводити порядок після попереднього директора, виявилось, що в підвалі музею знаходяться снаряди часів Другої світової війни. Безумовно, ми викликали МНС-ників, і вони сказали, що снаряди бойові. Їх вивезли з музею для знешкодження. Але цей жахливий факт чудово ілюструє, наскільки відповідальна та стурбована питаннями безпеки, людина керувала новомосковським музеєм. Музей міг просто злетіти на повітря! А якщо згадати, що там систематично проводяться шкільні екскурсії, то страшно навіть уявити можливі наслідки такої безгосподарності та легковажності», — розповів Шаликін.

Напевно, після цього факту мають бути зняті всі питання про відповідність займаній посаді екс-директора музею.


Нові призначення та плани на майбутнє

Набагато більш цікаво, яким стане музей за нового керівництва.

Зараз відомо, що новий виконуючий обов’язки директора музею – Людмила Яківна Роменська. Вона є професійним музейним працівником, приїхала з Павлограда. Яким стане музей за її керівництва, покаже час.

Безумовно, ми обов’язково звернемось до молодого фахівця у Новомосковську з проханням дати нашому виданню розлоге інтерв’ю. Але принагідно уже зараз можна окреслити певне коло питань, вирішення яких може сприяти якісній зміні та розвитку музею у нашому місті.

Наприклад, чи стане музей у своїй роботі робити ставку на «ефект занурення» в історичні реалії чи провадитиме концепцію «ефекту долучення та співтворчості»?
Сучасна музейна практика вимагає динамічного реагування за обставини життя, що швидко змінюються. «Розширення меж» сучасного музею обумовлює видозміну музейного простору, який включає в себе як модернізацію експозиційного, так і активний розвиток позаекспозіційного простору. Тим більше, що в світі уже говорять про «музейний бум». Не може, зрештою, Новомосковськ, віддзеркалювати лише конфліктні світові тенденції?

У кінці ХХ століття у світі різко зросла кількість музеїв та їх відвідувачів. Однак важливо не те, що люди стали більше ходити в музеї, а те, що зі статичного місця зберігання експонатів музеї почали перетворюватись на особливе місце культурного розвитку, і цей процес став незворотнім.

А в поєднанні з основними завданнями музею: зберіганням, дослідницькою та загальноосвітньою роботою, ці зміни не можуть не впливати на методику роботи. «Який би не був музей, великий або більш скромний, загальнодержавного чи місцевого значення, громадський чи приватний, будь-який з них сьогодні повинен поставити перед собою питання про своє призначення, про розширення своїх колекцій та кола своїх відвідувачів, про свою роль в місті або регіоні, про своє місце в національному та міжнародному плані, одним словом, розробити свій культурний проект», — писав відомий музеєзнавець Ж. Саллуа.

Зараз для музеїв ключовими поняттями стали контакти та партнерство. Поступово набуваючи рис соціокультурного центру, музей здатен виконувати поліфункціональні завдання — інформаційно-пошукові, освітньо-виховні і розважально-рекреаційні.

Сучасний музей — уже не  «пил століть», а генератор вражень і ідей.

Так, своєрідним «нервом» Нью-Йорка є «Музейна миля». Це найпрестижніший, найдорожчий район міста, де розташовані найвідоміші музеї, живуть відомі люди, знаходяться посольства різних країн. Взагалі, американці абсолютно по-особливому ставляться до збереження навіть маленьких «шматочків» своєї історії і дуже пишаються нею. Їх музеї — це культові місця. У них вкладені величезні кошти, причому в цих вкладеннях все прагматично пораховано до цента.

Нерідко музей в уявленні звичайної людини — це «склад старих речей». Однак ще за античності і школи, і академії, і музеї не мали на меті усамітнення, а служили місцем спілкування, де люди вели діалоги, сперечалися, шукали істину. Там народжувалися ідеї, туди приходили зі своїми творами поети і драматурги, музиканти і філософи. Музей повинен будити уяву. Музей — привілей успішних, в тому числі, успішного міста, коли є що розповісти, коли є що показати.

І якщо ми дійсно хочемо інноваційних проривів, то відвідувачі, і особливо молодь, повинні мати можливість стикатися з історією країни і рідного міста, і мати майданчики для дискусій і експериментів. І кращого місця, ніж сучасний поліфункціональний музей, на наш погляд, уявити собі важко.

 

Дитячий садок як простір для розвитку

Про те, що в країні катастрофічно не вистачає дитячих садків, і черги сягають астрономічних цифр, не говорив лише лінивий. Ситуація у Новомосковську також не є винятком на загальнодержавному тлі.

Більше того, існує наказ Президента України про повернення дитячих садків до їх прямого призначення. І уже є прецеденти, коли за позовом прокуратури, до речі, Дніпропетровської області, до комунальної власності було повернено два дитячих дошкільних заклади.

Прокуратурою Дніпропетровської області у Вищому господарському суді України доведено, що два дитячі садки, загальною вартістю понад 1 450 000 гривень, розташовані в с. Олексіївка та с. Менжинське Нікопольського району, повинні знаходитися у комунальній власності.

Зазначені дитячі садки знаходились на балансі приватного підприємства «Пектораль» і використовувалися в якості цехів, але рішенням сесії Менжинського сільради були передані у комунальну власність.

Підприємство з цим рішенням не погодився і намагалося оскаржити його в суді.

Незважаючи на це, у Новомосковську склалась ситуація, коли один з орендарів приміщення у дитсадку відмовляється його звільнити. Це зупиняє початок реконструкції закладу та вирішення питання з чергою дітей, які потребують відвідування дитячого садка.

Мова йде про спортивний клуб «Байпас», що орендує приміщення у дитсадку «Чебурашка». Причому пан Борисенко, юридично має статус саме приватного підприємця, а не спортивної організації з назвою «Байпас» чи тим більше федерації спорту.

Свою відмову він мотивує тим, що запропоновані приміщення для переїзду «Байпасу» не підходять йому за побутовими характеристиками.

Зауважимо, що за інформацією управління освіти Новомосковської міської ради, зараз своєї черги у дошкільних дитячих закладах чекають 1370 дітей.

Очевидно, майже півтори тисячі родин Новомосковська теж не підходить відсутність можливості віддати свою дитину до дитсадка, але це ж такі дрібниці для комерційного закладу, який прикривається нагородами спортсменів.

Саме «прикривається», бо ПП Борисенко лише здає в оренду спортивний інвентар для бажаючих тренуватись. Так, у приміщенні дитсадка «Чебурашка» на спортивних снарядах тренуються і видатні спортсмени, але чи більш важливим для них є вперте тримання саме за кілька квадратних метрів, якщо на дитсадок чекають стільки дітей?

Як заплановано вирішити ситуацію з чергою в дитсадках, ми дізнавались у начальника управління освіти Новомосковської міської ради Наталі Падашулі.

«Цього року буде відкрита нова група у дитсадку «Веселка». Уже виділено для цього 45 тис. грн. ще 3 групи маємо відкрити у дитячому садку «Росинка» до травня цього року. Якщо буде відновлений дитячий дошкільний заклад «Чебурашка», це дозволить одразу на 50 % вирішити проблему з чергами», — говорить Наталя Падашуля.

Ми спитали, наскільки витратною і, відповідно, реальною, є реконструкція «Чебурашки».

«Для повної реконструкції дитячого садка «Чебурашка» необхідно 11 млн 220 тис. грн. Роботи заплановані на 2 черги: перша – понад 7 млн грн, а друга – інші кошти. Дітей дитячий садок зможе прийняти уже після проведення першої черги робіт», — розповідає начальник управління освіти.

«Зараз Дніпропетровська обласна рада виділяє місту субвенцію у розмірі 3 млн грн. Цих коштів буде достатньо для того, щоб розпочати роботи у дитячому садку та суттєво наблизити той час, коли він зможе прийняти новомосковських дітей», — додає вона.

І, як це часто буває, питання тільки в тому, чи захочуть депутати Новомосковської міської ради виділену субвенцію витратити саме на «Чебурашку».

«Маю надію, що депутати зможуть прийняти виважене та відповідальне рішення та спрямувати цю субвенцію саме на «Чебурашку», а не розпорошувати по великій кількості дрібних об’єктів», — підкреслила Наталя Падашуля.

Отже, поки що дитячий садок не є простором для розвитку. Хіба що для розвитку впертості та недалекоглядності?

Джерело: www.nmsk-segodnya.dp.ua

 

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Previous Post

Next Post