Новомосковськ

Місто на САМАРІ

Рейдерство по-новомосковськи-2, або Чим завинили вчителі і новомосковська молодь

Рейдерство по-новомосковськи-2, або Чим завинили вчителі і новомосковська молодь

7 февраля 2013 0 Comments

Ми неодноразово, закінчуючи свої матеріали, писали «далі буде». Дещо несподіване продовження отримав один з найбільш резонансних матеріалів «Новомосковська сьогодні» «Рейдерство по-новомосковськи, або Як залізти в кишеню кожному новомосковцю» (№ 12, від 13 жовтня). Несподіванка полягла в тому, що стаття про нелегальний продаж комунального майна дивним чином перетнулась з іншим матеріалом – інтерв’ю з депутатом Дніпропетровської обласної ради Сергієм Рєзніком.

У статті «Рейдерство по-новомосковськи…» ми писали про схему, за якою незаконно з комунальної власності було відчужено майже 200 об’єктів нерухомості. Один із яскравих прикладів, який був детально описаний у статті, — ситуація з приміщенням, яке орендував у міської громади банк «Кредит-Дніпро».

В інтерв’ю, яке Сергій Рєзнік дав «Новомосковській правді» напередодні Нового року, він відзначив пріоритетними напрямками своєї діяльності роботу з молоддю та піклування про представників соціально-незахищених верств.

Яким чином об’єднались ці два матеріали між собою, ще й проблемами освітян, у нашій статті далі.

Освітяни страждають і потребують захисту?

Складається враження, що в одній ситуації забагато збігів для випадковостей. Наприклад, післясвятковий і канікулярний спокій вчителів Новомосковська збурило повідомлення про те, що вони, виявляється, не в повному обсязі отримали зарплатню за 2012 рік.

5 січня 2013 року, у першому номері «Новомосковської правди» Сергій Рєзнік висловив занепокоєння марнотратством міської влади та тим, що
«зарплата учителей, которая, и это не секрет, вопреки радужным отчетам, во многих школах не была выплачена даже за ноябрь» — (цитата вказана мовою оригіналу – прим. ред.).

Чи справді освітяни страждають і потребують захисту?

Наша редакція дізналась про обурення вчителів з приводу явної неправди із спільного звернення освітян до Сергія Рєзніка. Наведемо його зі скороченнями, але відзначимо, що під зверненням поставили підписи більше 100 підписів вчителів шкіл міста.

«Нещодавно в газеті «Новомосковська правда» ми, освітяни, прочитали «Личное мнение» пана Рєзніка С. А. стосовно певних питань нашого життя і вирішили висловити йому нашу спільну думку. Ось вона.

Пане Сергіє Олександровичу! Ваш спосіб життя, Ваші дії і вчинки не сприймаються нами, як щире піклування про освітян. (…) Тож, будьте добрі, не турбуйтесь про нас. А що стосується зарплатні освітян, то ми в 2012 році отримали її повністю. Навіть щорічну грошову винагороду».

Оскільки ми спираємось лише на підтверджену інформацію з офіційних джерел, ми звернулись до управління освіти Новомосковської міської ради з проханням підтвердити або спростувати наявність заборгованості перед вчителями.

Виявилось, що запланована заробітна платня і фактично виплачена, збігаються до копійки. До того, ж освітяни отримали щорічну винагороду у розмірі 10% від посадових окладів.

Цей документ це однозначно підтверджує:

Довідка про зарплату освітян

Здавалось би, який зв’язок між власністю, тим більше комунальною, неповною поінформованістю або зумисним викривленням фактів Сергієм Рєзніком щодо вчительських зарплат і його турботою про молодь? Для того, щоб картина склалась, не вистачає лише одного «пазлу».

 

Конфлікт у загальноосвітній школі №9

На початку статті ми згадали про об’єкти комунальної власності, що були незаконно відчужені. У довгому переліку нерухомості, яка знаходилась на балансі КП ЖЕО, мала нещастя опинитись вечірня загальноосвітня школа № 9.

Конфлікт з примусовим виселенням учнів і вчителів раніше уже активно висвітлювався у місцевих і навіть загальноукраїнських ЗМІ. Але ми все-таки згадаємо історію створення школи і шлях переходу права власності на приміщення, у якому вона знаходилась.

У Державному архіві Дніпропетровської області є рішення виконкому Новомосковської міської ради від 11 травня 1967 року «Про розміщення школи робітничої молоді № 9 в приміщенні гуртожитку, який будується трестом «Дніпроважбуд» по вул. Сучкова».

Тоді, у зв’язку з тим, що школа розміщувалась у семи пристосованих приміщеннях на різних підприємствах міста, було прийняте рішення перенести її на перший поверх гуртожитку, який будується вказаним трестом.

З того часу перший поверх приміщення по вул. Сучкова, буд. 32, загальною площею 315,8 м2 постійно використовувалось саме як вечірня школа.

Документальне підтвердження цього ми знаходимо з 1997 року. Тоді ПМК-36 «Дніпроводбуд» передав міському відділу освіти в оренду вказане приміщення. Такі договори оренди продовжувались щороку, поки у 2002 році це приміщення не було передане у комунальну власність Новомосковської міської ради.

30 липня 2002 року рішенням Новомосковської міської ради № 256, відповідно до Закону України «Про передачу об’єкта права державної і комунальної власності», все чотириповерхове приміщення по вул. Сучкова,  буд. 32, загальною площею 2141,9 м2 було передано у комунальну власність і прийняте на баланс КП ЖЕО.

У 2003 році школа була зареєстрована як юридична особа, що за класифікацією організаційно-правових форм господарювання мала статус комунального
закладу.

Надалі, наприклад, у 2004 році управління освіти продовжувало орендувати це приміщення для школи № 9 зі знижкою 100%, оскільки воно й так перебувало у комунальній власності.

У 2009 році навіть у договорі оренди вказувалось формулювання «оренда майна, що належить до власності територіальної громади м. Новомосковська».

Але вже тоді, у 2009 році, в місті були чутки про те, що школу скоро попросять зі свого приміщення. Підтвердженням цього є відповідь головного управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Тоді начальник управління В. В. Сиченко на колективне звернення городян щодо закриття школи № 9 відповів: «Питання реорганізації чи закриття вечірньої загальноосвітньої школи №9 м. Новомосковська не розглядається і немає підстав для цього».

Вже за три місяці після відповіді начальника Головного управління освіти Дніпропетровської області про те, що школі нічого не загрожує, новомосковський міжрайонний прокурор І. В. Снігач підтвердив законність продажу приміщення новомосковської вечірньої загальноосвітньої школи № 9.

 

Історія продажу майна новомосковців

Усе комунальне майно з 2006 року знаходилось на балансі двох підприємств — КП ЖЕО та СКУ «Трубник».

Тоді ж, у 2006 році, КП ЖЕО стало боржником перед різними постачальниками комунальних послуг – «Новомосковськтеплоенерго», «Укрліфт» та іншими. Спосіб утворення цього боргу й спосіб його погашення викликає дуже багато запитань до тодішньої влади, зокрема екс-мера Літвіщенка.

Оскільки КП ЖЕО не мало можливості сплати борг, за позовом  «Новомосковськтеплоенерго» був накладений арешт на майно, що знаходилось у підприємства на балансі. Державна виконавча служба (ДВС) провела опис майна і наклала на нього арешт для примусового відчуження та покриття боргу.

У 2006 році Господарський суд Дніпропетровської області виносить рішення про стягнення коштів з КП ЖЕО на користь юридичних осіб-постачальників комунальних послуг у сумі майже 4 мільйони гривень (3905741, 73 грн). А Державна виконавча служба накладає арешт на майно боржника, що знаходиться у нього на балансі, щоб виставити його на публічні торги і погасити борг (26 об’єктів комунальної власності).

У 2006 році Господарський суд Дніпропетровської області  виносить інші два рішення, згідно з якими з переліку заарештованого майна звільняється два об’єкти комунальної власності.

Тоді ж рішенням суду було встановлено, що арешт може бути накладений на майно, яке належить боржнику на праві власності, а не на праві оперативного управління, тобто просто знаходиться на балансі, як це  відбувається з КП ЖЕО.

Але у травні 2007 року Державна виконавча служба знову накладає арешт на комунальне майно по боргах КП ЖЕО, тільки уже не на 26 об’єктів, а на 121.

У квітні 2010 року з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звертається помічник депутата Новомосковської міської ради Сергія Мороза Іван Іванко. Суть позову – у визнанні дій ДВС про арешт комунального майна у 2006 і 2007 році неправомірними.

В обґрунтуванні позову сказано, що саме територіальна громада Новомосковська в особі Новомосковської міської ради є власником арештованого майна. Отже, це майно не може бути заарештоване і примусово продане за борги КП ЖЕО.

Менше з тим, торги нібито були проведені, але не відбулись через відсутність заявок покупців. Тоді ТОВ «Алдімашгруп» «погодився залишити за собою непродане майно боржника в рахунок погашення суми боргу».

За поки що неперевіреною інформацією, постачальники комунальних послуг, за боргом яким і був накладений арешт на комунальну власність, так і не отримали свої кошти. Тобто приміщення, в тому числі й те, де розташовувалась школа, просто «залишило за собою» ТОВ «Алдімашгруп». Потім приміщення були перепродані третім особам, як ПП «Євроінвестком» було продане приміщення школи, а ТОВ «Алдімашгруп» стала банкрутом.

Цікаво, що за КВЕД у «Алдімашгруп» основним видом діяльності була  «Інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва». Тобто можна припустити, що компанія була створена саме для проведення фінансової оборудки з комунальним майном.

 

Люди, що стоять за корупційними схемами

Повторимось, що про схему, за якою комунальні підприємства були продані за борги КП ЖЕО, що володіло ними лише на праві оперативного управління, ми уже писали. Але в тому матеріалі не були названі імена тих, хто привласнював нерухомість новомосковців.

У випадку ж зі школою можна відслідкувати людей, які стоять за відчуженням комунального майна.

Так, наприклад, серед кампаній, яка «залишила непродане майно боржника в рахунок погашення боргу», було ТОВ «Алдімашгруп». Потім ТОВ «Алдімашгруп» продало приміщення школи приватному підприємству «Євроінвестком». Якщо прямий зв’язок ТОВ «Алдімашгруп» із Сергієм Рєзніком прямо не підтверджувався, то директором ПП «Євроінвестком» був Олександр Зіновійович Рєзнік, батько Сергія Олександровича.

Зовсім нещодавно керівник був змінений на Олександра Вікторовича Меремяніна. Але попередній директор вказує на ймовірну причетність Сергія Рєзніка до відчуженої комунальної власності. До речі, Олександр Меремянін теж є родичем Сергія Рєзніка.

Потім це підприємство подало до суду на вечірню загальноосвітню школу № 9 з вимогою «усунення перешкод у реалізації права власності шляхом виселення». У позовній заяві було вказано, що школа займає це приміщення «без достатньої правової підстави та всупереч волі власника, чим значно обмежено останнього». Яким чином обмежені чи захищені права учнів на освіту та працівників школи на працю, очевидно, питання не до ПП «Євроінвестком».

До речі, Новомосковська міліція відмовила у порушенні кримінальної справи проти школи, але це було використано позивачами, як аргумент у заяві до суду.

Постанова про відмову начебто засвідчила сам факт знаходження школи за вказаною адресою та факт наявності спору «з приводу можливості власника реалізувати свої правомочності».

Власне виселення школи й стало тим скандалом, який широко висвітлювався в ЗМІ. Причому син нового власника приміщення Сергій Рєзнік ледве чи не власноруч допомагав виносити парти зі шкільного приміщення.

Так, на місцевому форумі оприлюднені фотографії у темі «Ограбление вечерней школі№9». З фото видно, що присутні люди вивантажували шкільне
майно у мікроавтобус, що був припаркований біля вікна будівлі. Також на фото є Сергій Рєзнік, що начебто прибув за дзвінком одного з ініціаторів вивезення майна.

Саме інформація про можливу причетність Сергія Рєзніка до розпродажу комунального майна і в тому числі школи № 9 й стала останнім пазлом, яка допомогла зрозуміти цілісну картину.

До того ж, це чудово пояснює, чому освітяни говорять, що не хотіли б, аби про них піклувались таким чином.

Отже, як можна назвати чи інтерпретувати участь компанії, афільованої із Сергієм Рєзніком та його турботою про молодь і піклуванням про вчасно отриману зарплатню вчителями?

У такому неоднозначному випадку краще звернутись до словників.

Наприклад, Словник української мови в 11 томах невідповідність слів, учинків справжнім переконанням, намірам, почуттям називає лицемірством.

Якщо припустити, що справжні наміри – не турбота про освітян, то що?

І тут дати відповідь на питання може коротка згадка про історію з великою кількістю відчуженої комунальної власності, до списку якого потрапила й вечірня загальноосвітня школа № 9.


Замість висновку

Повертаючись до питання, які можуть справжні мотиви людини, що декларує захист молоді і переймається долею освітян і при цьому досить великий перелік фактів вказує на те, що ця ж сама людина завдає шкоди молоді й освітянам?

Спроба захисту незаконно отриманої комунальної власності? Власний захист від судового і кримінального переслідування? Спроба зберегти добре обличчя при поганій грі?

Висновку не буде. Як говорив майже класик: «Інше додумайте самі».

 

Фото: www.nasamari.com

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Previous Post

Next Post