Новомосковськ

Місто на САМАРІ

ГАРЯЧИЙ ПРИБУТОК: У НОВОМОСКОВСЬКУ В РУЧНОМУ РЕЖИМІ НАМАГАЮТЬСЯ СТВОРИТИ МОНОПОЛІЮ ПРИВАТНИКА У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

ГАРЯЧИЙ ПРИБУТОК: У НОВОМОСКОВСЬКУ В РУЧНОМУ РЕЖИМІ НАМАГАЮТЬСЯ СТВОРИТИ МОНОПОЛІЮ ПРИВАТНИКА У СФЕРІ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

5 июля 2019 0 Comments

Хто цей щасливий приватник, ви вже здогадались?

Ну хто з новомосковців зараз захоче перейти на централізоване постачання гарячої води? Дивне питання, скажете ви – у місті гарячої води немає вже кілька десятиліть, у кожній квартирі встановлені бойлери або двоконтурні котли, та й труби, по яких колись текла гаряча вода, в багатьох багатоповерхівках давно вирізали як мотлох.

Кому ж знадобилося піднімати питання гарячої води? Виявляється, є такі, кому потрібно…

Сільськогосподарський бізнес приносить чи­ма­лі дивіденди. Звичайно, не селянину – з нього якраз деруть три шкіри. А ось агробарони наживають чималі статки на поту селян. Для прикладу, у нашого нардепа щорічно прибавляється у власність по кілька нових аграрних фірм. Та й цього йому мало, бо апетит, як відомо, приходить під час їжі…

Ось він і звернув увагу на те, що продавати можна, як у тій казці, – не лише вершки, а й корішки.

У маркіза Карабаса є поля. На них росте соняшник, кукурудза, пшениця. Вершки зібрав, пустив у діло. А бадилля ж пропадає! Та й після лущення того ж таки насіння соняшника чи гречки лушпайки йдуть у відходи. Непорядок! І виник план – виробляти з них пелети…

Пелети – це паливні гранули, вироблені на основі сировини рослинного походження, включаючи деревину. Агропелети – ті, що вироблені виключно з сільськогосподарських відходів.

Ідея збудувати у нас завод з виробництва пелет начебто й позитивна – з огляду не лише як фінансовий прибуток для хазяїна, але і як кілька десятків нових робочих місць. Але завод збудує, а що далі?

Пелети треба комусь продавати. Для котла в приватний будинок їх не купують, бо основний недолік агропелет – це висока зольність, і не кожен котел зможе на них працювати. Крім того, пелети – це не вугілля, у нього невеликий термін придатності, оскільки сировина рослинна – гниль, поглинання вологи тощо. Щоб продавати комусь – попит у нас не настільки великий, а за кордон – конкуренція чимала, та й вимоги до якості біопалива інші. Це вже не говорячи про те, що у світі проти пелет розгорнулася справж­ня війна – не таке це вже, виявляється, і благо – пелети. Залишається варіант використання пелет десь тут, на нашій території, щоб заодно і транспортні витрати звести до нуля.

І ось тут починається найцікавіше. Що приноситиме власнику пелетного заводу постійний, стабільний дохід на десятиліття вперед? Такий варіант швидко знайшовся, бо якщо для власної вигоди, то мозок працює значно краще. Звичайно, вихід полягає в бюджетних грошах, на які просто треба майстерно «сісти». Сісти настільки ґрунтовно, щоб ніхто тебе звідти не зміг сковирнути, навіть після зміни влади. Як же це здійснити?

Що презентує нам Вадим Нестеренко? Ось будується завод з виробництва пелет. Потім рішенням виконкому (членами якого є Вадим Григорович, його тесть і ряд пов’язаних з його бізнесом осіб) під модним гаслом зменшення використання газу виноситься рішення: перевести на опалення пелетами школи, дитсадки, відділення лікарні, амбулаторії, об’єкти соцкультпобуту, купу інших бюджетних та комунальних установ.

Як? Збудувати приватні міні-котельні по місту.

А котельні під пелети – це вже монополія у сфері теплопостачання. Бо якщо якийсь із цих об’єктів переключили на спеціально для нього побудовану окрему котельню, то він назавжди надійно захищений від конкуренції. Адже ніхто поруч другу котельню не збудує в очікуванні чесних тендерів на поставку тепла для цієї установи. Тим більше, що тендери у Новомосков­ську, як заявив Вадим Нестеренко, виграють одні й ті самі фірми, «которые всех удовлетворили».

Ось Вас, наприклад, вони «удовлетворяют»?

Отже, таким шляхом приватна фірма отримує на вічне «харчування» шматок бюджетного пирога. Причому, зараз ціна на альтернативне опалення може бути і вигіднішою за газ, але потім нічого не заважатиме приватнику диктувати свої умови, як це робиться в Україні після монополізації ринку газу, електроенергії тощо.

Народний депутат України від БПП Нестеренко уже підрахував, що якщо опалюва­ти якусь школу, то це не зовсім вигідно. Для того, щоб був зиск від будівництва котельні на пелетах, треба на їхню трубу повісити якомога більше абонентів, бо може бути надлишок тепла. Куди його дівати? І тут теж відповідь знайшли! Це подача в квартири гарячої води.

Ви не хочете проводити в квартиру трубу під гарячу воду? Це нікого не хвилює. Чи ви не знаєте, яка у нас придумкувата влада? Обо­в’язково придумають, чим вас дотиснути. Навіть нові труби по під’їздах самі протягнуть (за рахунок бюджету, звичайно – вони ж ним розпоряджаються, як власним гаманцем).

Для того, щоб збудувати по місту такі котельні, необхідно буде провести тендер, але вже зараз зрозуміло, хто його виграє. Це ми вже проходили не один раз, найбільш яскраві приклади – з фірмою «Стройінвест».

Від’єднання бюджетних установ від цент­ралі­зованого опалення прогнозовано розбалан­сує мережі КП «Новомосковськтеплоенерго», плюс воно від цього зазнаватиме ще більших збитків, бо найбільш ласі шматки пирога, які на 100% оплачуються з бюджету, передадуть приватній фірмі. Втрати централізованої тепломережі розподілятимуться на населення, яке їх оплачувати­ме через додатково підвищені тарифи. Але про це зараз мовчать. Нічого, потім «сюрприз» буде.

І цікаво, які тепломережі будуть використовувати нові котельні – комунальні? Безкоштовно?

У наших посадовців з переведенням міста на електроопалення нічого не вийшло, баришів не заробили, тож тепер – нові бізнес-ідеї.

Що ж до корупційності процесу монополізації сфери теплопостачання – це не вигадки, це з практики відмови від централізованого теп­лопостачання у Нікополі, Марганці і Покрові. Жодної прозорої конкурентної боротьби на ін­вестиційному конкурсі не було – все отримали «свої» А у жителів потім виникають масові непередбачувані проблеми. Не вірите? Почитайте журналістські розслідування на сайтах «Наші гроші» та «Бюро.ua».

Підкреслимо, що ми в жодному разі не є противниками децентралізації опалення і максимально можливого переходу на альтернативні види палива. Ми лише за те, щоб ці дії були підготовленими і плановими, а конкуренція – чесною і прозорою. І щоб все було заздалегідь прораховано не лише на користь вигодоздобувача, а й пересічних жителів.

Зараз нардеп Вадим Нестеренко запевняє, що по місту проводяться якісь опитування населення, чи хочуть вони централізовану гарячу воду. І що начебто більшість підтримує його ідею. Сумнівно… Для дитсадка чи школи це, можливо, й потрібно, та й то, якщо обходитиметься дешевше за нинішні водонагрівачі. А в квартири… Дуже сумнівно…

І наостанок ключова цитата Нестеренка в газеті «Твій рідний край»: «Ми говоримо не про малі котельні, а про будівництво теплоелектростанції (ТЕС). ТЕС буде виробляти електроенергію і продавати її державному «Енергоринку» за вигідним «зеленим» тарифом, а гаряча вода й опалення – це побічний продукт ТЕС».

Тобто, нюхайте ви, а зароблятимемо ми. Мабуть, мало зловоння у Новомосковську. Воно не хвилює того, хто живе не у Новомосковську…

Погано, що в нашому місті влада з населенням не має звички радитися і щось обговорюва­ти – все вирішується за зачиненими дверима. Жителів просто ставлять перед фактом. Так що результат липового «опитування» можна озвучити вже зараз: усі «за», заводи і котельні – будувати!

Ось так руками хитруватої влади в обхід конкурентної боротьби створюється приватна монополія, яка отримає у вигляді бонуса на багато десятиліть вперед гарантований заробіток з бюджету.

Довідково. 60 американських вчених опуб­лікували в газеті Financial Times протест проти виробництва пелет. Висновки Інституту дослід­ження екосистеми Керрі м.Нью-Йорка (New York’s Cary Institute of Ecosystem Studies) показали, що виробництво цього виду палива завдає шкоди лісам. Бо коли закінчується сезонна сільськогосподарська біомаса, заводи з виробництва паливних гранул переходять на використання деревини, причому, не лише відходів деревообробки, а й круглого лісу. Вчені вбачають у даній тенденції загрозу національному лісовому господарству країни.

«Крім того, попит на деревні гранули в США і Європі підтримується за рахунок неправильної енергетичної політики, яка некоректно передбачала, що спалювання деревини знижує викиди вуглецю в атмосферу і допомагає запобігти змінам клімату, – йдеться у зверненні. – Ця політика була створена виключно для субсидування пелетної промисловості».

Отак, скрізь на думці лише гроші…

Натомість новомосковська влада забула про необхідність капітальних вливань в систему централізованого теплопостачання міста, якою користується переважна більшість городян. Така беззубість має наслідком підвищення тарифів. Та кого це хвилює, коли на думці – власна вигода.

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Previous Post

Next Post