Новомосковськ

Місто на САМАРІ

Стаття у провідній швейцарській газеті: «Україна застрягає у болоті корупції»

Стаття у провідній швейцарській газеті: «Україна застрягає у болоті корупції»

11 ноября 2017 0 Comments

Статья в ведущей швейцарской газете: «Украина застревает в болоте коррупции»

Президент України затягує давно необхідні реформи

Вже більше трьох років від революції, як для президента України скінчився пільговий період. Якщо Порошенко зараз не буде затятий впровадженням реформ, країна застрягне в болоті корупції і старих схем.

Принаймні Петро Порошенко від цього не звільняється, як відчуває народ. «Нестача довіри до інституцій, як старих, так і нових, до політиків при владі та до опозиції переростає у глибоке пригнічення, апатію і депресію». Так президент України нещодавно описав перед парламентом загальний стан на третій рік після революції, яка взагалі мала б звільнити країну від павутиння старих схем і катапультувати її у щасливе європейське майбутнє.

https://www.nzz.ch/meinung/ukraine-revolution-im-rueckwaertsgang-ld.1327374

Порошенко заявив, що потрібно зробити другий ривок у боротьбі з корупцією. За його словами, потрібно позбавити будь-якої підстави закиди про «ймовірне згортання реформ і початок контрреволюції». Це звучало так, ніби говорив мудрий голова держави, який сам ніяк не причетний до темних справ в управлінських колах. Однак президент України приймає рішення. Не тільки непокірні депутати, а й він сам затягує необхідні реформи і терпить, що олігархи, колишні бізнес-партнери та союзники, як повелося з давніх часів, натискають на таємні пружини.

До перших жертв «контрреволюції», на яку все більше скаржились у Києві, належали, – цілком очікувано – ті українці, які фактично займались подоланням корупції. Активісти громадських організацій зазнають утисків і наклепу, журналісти, що проводять власні розслідування корупційних злочинів, повідомляють про переслідування. Навесні президент підписав антикорупційний закон, який змушує не тільки держслужбовців, а й представників громадських організацій декларувати свої доходи і статки. Говорилось, що ті, хто вимагав прозорості, самі мали її дотримуватись.

Оскільки ГО і без того звітують про використання коштів перед громадськістю і грантодавцями, то здавалось, що це рішення в першу чергу слугувало особистому залякуванню. Водночас військові, починаючи з середнього рангу, були звільнені від цього обов’язку.

Порочення активістів

Особливо резонансна дискредитаційна кампанія була направлена проти київського антикорупційного центру дій, який закликав співробітників спецслужби СБУ оприлюднити їх лише частково доступні майнові декларації. Після цього один депутат звинуватив цю громадську організацію у розбазарюванні американських коштів. Податкова поліція провела розслідування. У ЗМІ з’явились дискредитаційні звіти про так званих «грантоїдів», «пожирачів стипендій». Подібним чином в Росії теж порочать громадські організації, що отримують фінансування з-за кордону.

Не можна сказати, що Україна нічого не зробила, щоб протистояти головному злу корупції. Під тиском реформаторських сил у країні – з підтримкою ЄС та Міжнародного валютного фонду (МВФ) – було впроваджено декларування чиновницьких статків. За вимогою МВФ засновано Національне антикорупційне бюро (НАБУ). Разом із так само новоствореною посадою антикорупційного прокурора НАБУ може розкрити багато справ – якщо це дозволити. «Чим глибше ми розслідуємо, тим сильніший спротив», скаржиться 38-річний Голова НАБУ Артем Ситник.

Тим не менш, цього року його бюро підготувало кілька сенсаційних звинувачень: навесні проти Романа Насірова, голови Державної податкової служби, який, ймовірно, прикривав злочинні махінації, та проти впливового колишнього депутата Миколи Мартиненка, що присвоїв 17 мільйонів доларів. Цієї осені НАБУ звинуватило двох високопосадовців з Міністерства оборони у присвоєнні державних коштів.

Нещодавно було затримано сина Міністра внутрішніх справ за те, що він нібито був залучений до продажу армії рюкзаків за завищеною ціною. Його тато тут же пообіцяв зайнятись контролем «новостворених антикорупційних органів», які, на його погляд, втручаються у політику. В Україні напрочуд багато комерційних операцій в оборонному секторі підлягає державній таємниці. Порошенко особисто не дав хід закону, який мав би це змінити.

Звинувачення НАБУ не повинні були викликати передчасний оптимізм. Без незалежного суду, який би спеціалізувався на питаннях корупції, робота слідчих, мабуть, буде марною. У звичайних судах, як показує досвід минулих років, процеси затягуються і, можливо, ніколи не завершуються. Попри це Порошенко не поспішає створювати передбачений Антикорупційний суд, який взагалі мав розпочати свою роботу до кінця року.

Нещодавно президент заявив, що було б достатньо палати при Верховному суді, яка б спеціалізувалася на корупції. До того ж, її можна було б швидше заснувати. Оскільки МВФ відхилив цю пропозицію, Порошенко зараз пропонує подвійне рішення: спочатку має бути заснована палата, а потім незалежний суд. Цього точно не відбудеться до президентських виборів 2019 року. Порошенко може розраховувати на підтримку корумпованих еліт для його переобрання, поки він їх не розполохає.

У цей розрахунок вписується нова реформа юстиції, яка скорочує максимальний термін розслідувань з п’ятнадцяти років до шести місяців. Для тих старих кадрів, які порушували закон за режиму президента Віктора Януковича, і судові справи проти яких тягнуться роками, це де-факто може стати виправдовувальним рішенням. Депутати з Опозиційного блоку, лігва колишніх друзів Януковича, точно невипадково проголосували за цю реформу. Водночас законопроект про скасування депутатської недоторканності було передано до Конституційного суду. У Києві побоюються, що тим самим його відклали у довгий ящик.

Критика Порошенка стала чутною не тільки в цьому році. Ще коли на початку 2016 року міністр економіки родом із Литви Айварас Абромавічус із протесту подав у відставку, тому що довірена особа і колишній бізнес-партнер президента втручався у виконання його службових обов’язків, виникало питання, наскільки серйозними були обіцянки президента щодо реформ. До цього Абромавічус запровадив нову прозору систему державних закупівель. Також кілька інших членів нового уряду із Грузії протримались недовго. Багато критиків скаржаться, що замість того, щоб покласти край пануванню клану, Порошенко створив свій власний.

Коли в грудні 2013 року Порошенко як перший олігарх перейшов на сторону революціонерів, демонстранти на Майдані спочатку на нього плювалися. Вкрай заможний власник шоколадної фабрики і колишній міністр в один момент почав виставляти себе поборником антикорупційного руху. Багато хто побоювався, що вовк хотів обійняти посаду пастуха. Однак поступово Порошенко здобував певний кредит довіри. Принаймні він за два роки до того відвернувся від Януковича і вважався не настільки обтяженим поганою історією, як інші олігархи.

Терпець урвався

Ті, хто підтримував Україну з Заходу, довго проявляли терпіння по відношенню до красномовного підприємця. Врешті-решт, його залишили наодинці із війною проти сепаратистів, яких підтримувала Росія. Тепер не можна було висувати аж надто високих вимог. Болото, що збільшувалось десятиліттями, не можна висушити за один день, навіть якщо на це є воля.

Втім віднедавна промови західних політиків у Києві стали більш гострими. За підбадьорливими словами слідують все більш серйозні заклики повернутися на шлях реформ. МВФ вже неодноразово успішно притримував кредитні транші для України, щоб домогтися важливих реформ, таких як пенсійна і медична – у жовтні. Однак із виконанням інших ключових вимог, таких як створення антикорупційного суду, Україна не поспішає, попри заклики Міжнародного валютного фонду. Тепер його представники говорять про «гостру загрозу» регресу.
За іронією долі, саме економічний підйом, якого так довго не було, може виявитись небезпечним для України. Якщо Київ може позичати гроші на міжнародних ринках, йому більше не потрібно буде турбуватися через вимоги МВФ. Із введенням безвізового режиму для українців Європейський Союз цього року випустив з руки ефективну приманку.

Тепер українці знову самі мають вимагати від свого уряду виконання післяреволюційних обіцянок. Поки що не назріває жодного нового протестного руху, який міг би бути небезпечним для Порошенка. В жовтні перед парламентом одного разу зібралось 5000 демонстрантів, тоді як під час кульмінації Майдану їх було понад 200 тисяч. Було б фатальним, якби реформаційний настрій останніх років остаточно змінився описаними Порошенком пригніченням, апатією і депресією.
____

Президент Украины затягивает давно необходимые реформы

Уже более трех лет со времен революции, для президента Украины закончился льготный период. Если Порошенко сейчас не будет упорно внедрять реформы, страна застрянет в болоте коррупции и старых схем.

По крайней мере, Петр Порошенко от этого не освобождается, как чувствует народ. «Недостаток доверия к институтам, как старым, так и новым, к политикам у власти и в оппозиции перерастает в глубокое угнетение, апатию и депрессию». Так президент Украины недавно описал перед парламентом общее состояние на третий год после революции, которая вообще должна освободить страну от паутины старых схем и катапультировать ее в счастливое европейское будущее.

Порошенко заявил, что нужно сделать второй рывок в борьбе с коррупцией. По его словам, нужно лишить любой основания упреки о «возможном сворачивании реформ и начало контрреволюции». Это звучало так, будто говорил мудрый глава государства, который сам не имеет никакого отношения к темным дел в управленческих кругах. Однако президент Украины принимает решение. Не только непокорные депутаты, но и он сам затягивает необходимые реформы и терпит, что олигархи, бывшие бизнес-партнеры и союзники, как водится с древних времен, нажимают на тайные пружины.

К первым жертвам «контрреволюции», на которую все больше жаловались в Киеве, принадлежали, – вполне ожидаемо – те украинцы, которые фактически занимались преодолением коррупции. Активисты общественных организаций испытывают притеснения и клевету, журналисты, проводят собственные расследования коррупционных преступлений, сообщают о преследовании. Весной президент подписал антикоррупционный закон, который заставляет не только госслужащих, но и представителей общественных организаций декларировать свои доходы и доходы. Говорилось, что те, кто требовал прозрачности, сами должны ее придерживаться.

Поскольку ГО и без того отчитываются об использовании средств перед общественностью и грантодателями, то казалось, что это решение в первую очередь служило личном запугиванию. В то же время военные, начиная со среднего ранга, были освобождены от этой обязанности.

Очернение активистов

Особенно резонансная дискредитационная кампания была направлена ​​против киевского антикоррупционного центра действий, который призвал сотрудников спецслужбы СБУ обнародовать их только частично доступны имущественные декларации. После этого один депутат обвинил эту общественную организацию в разбазаривании американских средств. Налоговая полиция провела расследование. В СМИ появились дискредитационные отчеты о так называемых «грантоедов», «пожирателей стипендий». Подобным образом в России тоже порочащие общественные организации, получающие финансирование из-за рубежа.

Нельзя сказать, что Украина ничего не сделала, чтобы противостоять главному злу коррупции. Под давлением реформаторских сил в стране – с поддержкой ЕС и Международного валютного фонда (МВФ) – был введен декларирования чиновничьих доходов. По требованию МВФ основано Национальное антикоррупционное бюро (НАБУ). Вместе с такими же вновь созданной должности антикоррупционного прокурора НАБУ может раскрыть много дел – если это позволить. «Чем глубже мы расследуем, тем сильнее сопротивление», жалуется 38-летний председатель НАБУ Артем Сытник.

Тем не менее, в этом году его бюро подготовило несколько сенсационных обвинений: весной против Романа Насирова, председателя Государственной налоговой службы, который, вероятно, прикрывал преступные махинации, и против влиятельного бывшего депутата Николая Мартыненко, присвоившего 17000000 долларов. Этой осенью НАБУ обвинило двух высокопоставленных Министерства обороны в присвоении государственных средств.

Недавно был задержан сына Министра внутренних дел за то, что он якобы был привлечен к продаже армии рюкзаков по завышенной цене. Его отец тут же пообещал заняться контролем «вновь антикоррупционных органов», которые, на его взгляд, вмешиваются в политику. В Украине на удивление много коммерческих операций в оборонном секторе подлежит государственной тайны. Порошенко лично не дал ход закона, который должен это изменить.

Обвинение НАБУ не должны были вызвать преждевременный оптимизм. Без независимого суда, который бы специализировался на вопросах коррупции, работа следователей, пожалуй, будет бесполезной. В обычных судах, как показывает опыт прошлых лет, процессы затягиваются и, возможно, никогда не заканчиваются. Несмотря на это Порошенко не спешит создавать предусмотрен Антикоррупционный суд, вообще должен был начать свою работу до конца года.
Недавно президент заявил, что было бы достаточно палаты при Верховном суде, которая специализировалась на коррупции. К тому же, ее можно было бы быстрее основать. Поскольку МВФ отклонил это предложение, Порошенко сейчас предлагает двойное решение: сначала должна быть основана палата, а затем независимый суд. Этого точно не произойдет до президентских выборов 2019 года. Порошенко может рассчитывать на поддержку коррумпированных элит для его переизбрания, пока он их не распугает.

В этот расчет вписывается новая реформа юстиции, которая сокращает максимальный срок расследований с пятнадцати лет до шести месяцев. Для тех старых кадров, которые нарушали закон при режиме президента Виктора Януковича, и судебные дела против которых тянутся годами, это де-факто может стать оправдательным решением. Депутаты из Оппозиционного блока, логова бывших друзей Януковича, точно не случайно проголосовали за эту реформу. В то же время законопроект об отмене депутатской неприкосновенности было передано в Конституционный суд. В Киеве опасаются, что тем самым его отложили в долгий ящик.

Критика Порошенко стала слышимой не только в этом году. Еще когда в начале 2016 года министр экономики родом из Литвы Абромавичюс с протеста подал в отставку, потому что доверенное лицо и бывший бизнес-партнер президента вмешивался в исполнение его служебных обязанностей, возникал вопрос, насколько серьезными были обещания президента относительно реформ. К этому Абромавичус ввел новую прозрачную систему государственных закупок. Также несколько других членов нового правительства из Грузии продержались недолго. Многие критики жалуются, что вместо того, чтобы положить конец господству клана, Порошенко создал свой собственный.

Когда в декабря 2013 года Порошенко как первый олигарх перешел на сторону революционеров, демонстранты на Майдане сначала на него плевались. Крайне зажиточный владелец шоколадной фабрики и бывший министр внезапно начал выставлять себя поборником антикоррупционного движения. Многие опасались, что волк хотел занять пост пастуха. Однако постепенно Порошенко получил определенный кредит доверия. По крайней мере, он за два года до того отвернулся от Януковича и считался не столь отягощенным плохой историей, как другие олигархи.

Терпение лопнуло

Те, кто поддерживал Украину с Запада, долго проявляли терпение по отношению к красноречивому предпринимателя. В конце концов, его оставили наедине с войной против сепаратистов, которых поддерживала Россия. Теперь нельзя было выдвигать слишком высокие требования. Болото, которое увеличивалось десятилетиями, нельзя высушить за один день, даже если на это есть воля.

Впрочем, недавно речи западных политиков в Киеве стали более острыми. По бодрящими словами следуют все более серьезные призывы вернуться на путь реформ. МВФ уже неоднократно успешно придерживал кредитные транши для Украины, чтобы добиться важных реформ, таких как пенсионная и медицинская – в октябре. Однако с выполнением других ключевых требований, таких как создание антикоррупционного суда, Украина не спешит, несмотря на призывы Международного валютного фонда. Теперь его представители говорят о «острую угрозу» регресса.

По иронии судьбы, именно экономический подъем, которого так долго не было, может оказаться опасным для Украины. Если Киев может занимать деньги на международных рынках, ему больше не нужно будет беспокоиться из-за требований МВФ. С введением безвизового режима для Украины Европейский Союз в этом году выпустил из руки эффективную приманку.
Теперь украинцы снова сами должны требовать от своего правительства выполнения послереволюционных обещаний. Пока не назревает ни одного нового протестного движения, который мог бы быть опасным для Порошенко. В октябре перед парламентом однажды собралось 5000 демонстрантов, тогда как во время кульминации Майдана их было более 200 000. Было бы фатальным, если бы реформационное настроение последних лет окончательно сменилось описанным Порошенко угнетением, апатией и депрессией.

Mikheil Saakashvili

https://www.nzz.ch/meinung/ukraine-revolution-im-rueckwaertsgang-ld.1327374

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter

Previous Post

Next Post